Коротка історична довідка 2:
Одна з найдавніших пам’яток кам’яної архітектури Галицько-Волинського князівства. Споруда розташована під горою Будельницею, заложена в XIII ст. на території давнього міста. Вважається двірською княжою церквою, заснованою в XIII ст., що підтверджують археологічні розкопки 1977 р.. Церква служила не тільки храмом, а й осередком громадсько-політичного життя. Пізніше, в 1544 р. при церкві існувало Миколаївське братство, членами якого були українські ремісники. У міських актах вона вперше згадується в 1445 р. Братсьво утримувало шпиталь, давало притулок для збіднілих старців, фінансувало невелику школу.
Пам’ятка не зберегла свого первісного вигляду, перебудови XVII-поч. XIX ст. змінили його облік.
Від будови XIII ст. збереглися фундаменти, складені з тесаних білокам’яних блоків білого вапняку стіни апсиди (до висоти віконний прорізів). До 1623 р. споруда зберігала первісний облік. Під час пожеж 1623 р. та 1800 р. згоріли криті гонтом дахи, купол, вежа- дзвінниця над бабинцем.
Відомі ремонтні роботи в 60-90-х роках XVII ст., 1768-69 роках-дах покрили гонтом, 1776 р. - розібрана частина бокової апсиди і влаштовано захристію.
В 1783-1800 р. р. споруда, частково знищена після пожежі, відбудовується. Реставраційні роботи проводились також в другій половині XIX ст., а також в 1924 р. за проектом архітектора В. Лужецького. Тоді були відкриті тесані білокам’яні стіни середньої апсиди і південної стіни. Сліди перебудов видно в кам’яній кладці, деякі кам’яні блоки повторного використання.
В плані церква хрестова з квадратною навою, до якої з заходу примикає апсида, з півдня і півночі - дзвінниця з напівкруглими апсидами ( по осях 26х23м). Притвір і дзвінничка перекриті хрестовими склепіннями. Нава і вівтарна частина завершені типовими для української архітектури банями з ліхтарями. Висота головного підкупольного простору в інтер’єрі - 20, 8 м.
Над головним входом на місці старих розписів XVIII ст. в нішах фрески, виконані художником П. Холодним. Настінні розписи в інтер’єрі походять з 1958 р. Зі старого іконостасу залишився тільки образ Ісуса Христа з Божогоматір'ю та апостолами.
В інтер’єрі церкви на півциркульній арці, що з’єднує наву з вівтарем, вміщено напис з датою реконструкції - 1701 р. Тут збереглися кілька старовинних пам’яток мистецтва, серед них ікона Федора Тіронського (XVII ст. ) та ікона Богоматері, яка є цінним твором львівського малярства першої половини XVII ст. Література: 1. В. Січинський, Замкова церква св. Миколая у Львові, Львів, 1936 р. 2. В. С. Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, Львів, “Каменяр” 1991 р.