Коротка історична довідка 2:
Розташований на розі площі і вулиці Ставропігійської на місці старої готичної кам’яниці з використанням її фрагментів.
Споруда трьохповерхова з вузьким трьохвіконним головним фасадом з площі і довгим боковим. Фасади розчленовані міжповерховими карнизами, кути споруди підкреслені пілястрами з об’ємним діамантовим рустом. Вікна прикрашені білокам’яними різьбленими сандриками.
Особливо багатий і виразний боковий фасад з довгими рядами вікон з трикутними і лучковими сандриками. За своєю композицією і декором будинок нагадує відомі палаци Пандольфіні у Флоренції і Фарнезе в Римі. Архітектор невідомий. До 1589 р. будинок згадується в документах під назвою “кам’яниця Мордохаївська”, пізніше належав купцю і аптекарю І. Ведельському, котрий і перебудував готичну кам’яницю в кінці XVI ст. На початку XVII ст. будинок стає власністю Роберта Бандінеллі - внука відомого італійського скульптора Б. Бандінеллі.який вирішив замешкати у Львові, отримав міське громадянство і привілей на ведення королівської пошти до Італії. Він організував в будинку з 1629 р. пошту для всіх громадян міста. Львівські поштові кур’єри раз на тиждень в суботу саме звідси забирали і сюди достарчали кореспонденцію для львів’ян з різних куточків Європи. В XVII ст. син Роберта Бандінеллі, Лоренц був писарем львівського монетного двору, що містився в будинку № 39 на площі Ринок. Монети у Львові почали карбувати в 1656 р. Завдяки новому власнику будинок дістає дві нові назви “Робертовський” і “Бандінеллі”, остання з якх вживається до наших днів.
В другій половині XVIII ст. будинок належав вірменському судді П. Пірамовичу і доктору Моронському.
За час свого існування будинок не раз реконструювався. Найбільша реконструкція відбулася в 1737-1739 р. р., про що свідчить напис, вибитий на фасаді з боку вул. Ставропігійської. Тоді головний вхід перенесено на боковий фасад, укріплений в той же час могутніми контрфорсами. В 1905 р. збільшено віконні прорізи з вул. Ставропігійської (арх. З. Гендель). Перероблено і нижній ярус головного фасаду. Автентичними залишились портал і праве віконне обрамлення, прикрашене дельфінами - символами щастя в торгівлі. Ліве ж віконне обрамлення реконструйоване по проекту А. Рейса. (1925 р. )
В інтер’єрах зберігся багатих декор: білокам’яні обрамлення дверних і віконних прорізів, дерев’яні різьблені балки стелі. В обширних пивницях і на першому поверсі - готичні склепіння.
Споруда своєю планувальною структурою і декором несе відбиток типового пізнього ренесансу.
Деякий час в будинку жив, як помічник І. Ведельського, Іоан Альнпек, автор одної з перших хронік м. Львова.,
Кароль Вільд мав тут книгарню в ХІХст. В його жінку був закоханий Уєйський, тут він написав свою " Шопен