Коротка історична довідка 2:
На підвищенні, за межами старого міста там де сьогодні вулиця Винничека круто піднімається вверх, знаходиться костел Стрітення, заснований для жіночого монастиря кармеліток босих. Про дату побудови 1642-1644 рр. свідчить дошка над входом.
Автором проекту був італійський архітектор Джованні Батіста Джезліні, а фундаторами Яків Собеський і його жінка Теофіля Данилович. Відомо, що на цьому місці раніше стояв тимчасовий костелик з трьома вівтарями всередині. Проектування кам'яного костела закінчено в 1642р., а його будова почалася через два роки під керівництвом Тільмана. Відбудова споруди велася у 80-ті роки 17 століття і тоді в нішах фасада були встановлені статуї роботи скульптора А. Шванера. В кінці 17ст. фасад прикрашений білокам'яним декором. Аналогом для побудови послужила архітектура храму Санта Сусанна в Римі.
Костел збудований для жіночого монастиря кармеліток босих за зразком римської церкви Санта Сусанна архітектора Карла Мадерни в стилі барокко. Проект львівського костелу виготовив в 1642 р. італійський архітектор Джованні Батиста Джезліні. Будівництво розпочалося в 1644 р. і закінчилося наприкінці XVIIст. оформленням фасаду білокам’яним декором.
Це - однонавний з трансептом храм хрестоподібної в плані форми. Рамена трансепта і вівтар прямокутні; на перетині нави і трансепту здіймається невеличкий купол, завершений ззовні сиґнатурою. В нішах першого ярусу стоять декоративні вази, на другому - скульптурні постаті св. Йосифа і Терези, виконані Андрієм Шванером. В 30-х роках ХХ ст. Над оздобленням костелу працювали скульптор Петро Війтович та художник К.Смучак. Останній виконавстінопис у сріблистих тонах (не зберігся)
Одночасно з костелом будувався і монастир, складаючого з ним єдиний архітектурний комплекс.
Побудова костелу цегляна, являї собою однонефну базиліку, яка має в плані форму латинського хреста. Над перехрещенням крил трансепта знаходиться невеликий купол з вежею і ліхтарем. Це - однонавний з трансептом храм хрестоподібної в плані форми. Рамена трансепта і вівтар прямокутні; на перетині нави і трансепту здіймається невеличкий купол, завершений ззовні сиґнатурою. В нішах першого ярусу стоять декоративні вази, на другому - скульптурні постаті св. Йосифа і Терези, виконані Андрієм Шванером.
Споруда монастиря двоповерхова цегляна, прямокутна в плані з двома внтрішніми двориками. Своїми стінами безпосередньо прилягає до костелу. Планування приміщень коридорна з одностороннім розміщенням кімнат-келій.
Фасад костелу представлений у формах зрілого барокко. Він розчлененний пілястрами, нішами та сильно розгорнутими карнізами, кути оформленні волютами. Головний вхід акцентований двома колонами, підтримуючими фріз із тригліфами. На фасаді спостерігаються ознаки довготривалості побудови. В декорі знаходимо присутність рис більш пізніх періодів: це вазони в нішах нижнього яруса, картуші над ними, канделябри на щиті аттіка.
Фасад монастиря значно простіший. Стіни першого поверху розшиті горизонтальними лініями і перерізані віконними проміжками, а другого - гладкі з вікнами обрамленими завершеними сандриками. Вхід підкреслений пілястрами, підтримуючими фронтончик арки.
Інтер'єри костелу скромні. Урочисто й лаконічно сриймається високий прстір нефа і трансепта, перекритий хрестовиі склепінням з канелюрами. Стіни прикрашені пілястрами з іонічними капітелями. Вівтарна частина залу відокремлена красивою біломармурною балюстрадою.
Прилягаюче приміщення капели перекрите хрестовими склепіннями, а стіни декоровані дерев'яними різьбленими панелями і живописними розписами початку 17ст. Післи скасування ордеру кармеліток босих в 1784 р. костел довший час використовувався як військовий склад. В 1842 р його віддали латинській духовній семінарії.
Ансамбль костелу Стрітення і монастиря кармеліток босих є прикладом архітектури бароко.