Коротка історична довідка 2:
Костьол і монастир кармелітів босих у Львові. Костьол з монастирем кармелітів босих розташовані на узгір'ї у східній частині міста на розі вулиць Просвіти і Винниченка. Колись він являв собою окремий укріплений пункт, який входив у загальну систему фортифікацій міста. Орден кармелітів появився у Львові в ХУ ст. Уже в 1443 р. кармеліти обсерванти, або як їх просто називали кармеліти взуті, мали свій дерев'яний монастир і костьол під назвою св. Леонарда на Галицькому передмісті, заснований краківським каштеляном Яном Лігезою. Каплиця св. Леонарда знаходилась в районі нинішньої вул. кн. Романа, де будинок N: 36. Після спалення монастиря татарами, кармеліти покинули місто. Там де стояла вищезгадана каплиця, була збудована Богоявленська церква (1444). Треба сказати, що місцеве населення постійно виступало проти новоприбулих монахів - неробів, які стали обузою і без цього притиснених передміщан. У зв'язку з цим монахи безперервно скаржились міській управі, яка також відносилась до них без особливої симпатії. У 1599 р. Львівський архієпископ Дмитро Соліковський знову почав робити заходи, щоб спровадити кармелітів до Львова. Цим намірам перешкодили епідемія і смерть самого архієпископа. Лише на початку ХУІІ ст. вони прибули до міста і остаточно тут осіли. Якийсь львівський передміщанин на ім'я Войтіх Макуха у 1615 р. віддав свій город і дім для кармелітського монастиря, а міський уряд у 1624 р. виділив для них землю і дозволив будувати монастир тимчасово з пруського муру, тобто з дерева і цегли, і лише як настануть спокійніші часи, можна буде звести костьол і монастир з твердого матеріалу. Будинки з пруського муру на передмістях ставились з метою швидкого їх зруйнування підчас облоги, щоб не служили захистом для нападаючих. Цей монастир знаходився в районі попередньої каплиці св. Леонарда з 1444р. на тодішній вул. Гончарській (кн. Романа). Перша фундація монастиря кармелітів босих відноситься до 1618р. Кармеліти босі випросили у міської влади дозвіл на віділення їм землі для будівництва, а також дозвіл на утримання своєї цегельні для будівництва монастиря і костьола. Їхні просьби були задоволені. Початково цей монастир з дерев'яним костьолом знаходився на Краківському передмісті недалеко від міських мурів у болотистій місцевості. Історик І. Ходиніцький дещо раніше датує заснування цього монастиря -1614р. і називає ім'я його засновника волинського каштеляна Яна Ляходовського. Не бажаючи жити у болотистій і вологій місцевості, кармеліти за дозволом міського уряду в 1633р. переселилися у східну частину міста, де збудували існуючий сьогодні костьол і монастир. Новий костьол заснований у 1633р. магнатами Олександром Заславським, Олександром Куропатвою, а також кармелітом Адамом Покоровичем, сином львівського будівничого італійського походження Адама Покори, званого де Бурміо. Будівничим, правдолподібно, був брат Адама Ян Покорович. Будівництво тривало з 1634 по 1641р. Незважаючи на те, що будівництво костьола було закінчено, але ніхто з міщан до нього не заходив, бо знаходився далеко від Галицької і Краківської брам, яких на той час було лише дві і тільки ними можна було вийти з міста. З цієї причини кармеліти звернулися до короля з проханням зробити третю браму в міських мурах навпроти костьолу. Королівська комісія, яка займалася цією справою, всупереч протестам міщан, визначила у 1643 році місце для третьої брами біля Успенської церкви, яка дістала назву босацької фіртки. Костьол кармелітів босих під назвою св. Михайла ориентований на осі захід-схід. В плані це тринавна святиня, яка мае форму видовженого прямокутника. Центральна нава перекрита бочковим склепінням, бокові хрестовим. Ширина головної нави 10 м., бокових -3, 2 м. У присвітертї всі три нави мають купольне перекриття, у захристиї-хрещате склепіння. До східної стіни примикають монастирські приміщення, внаслідок чого апсиди зовні відсутні. Вони лише слабо виражені всередині у пресвитерії. Стовпи центральної нави декоровані подвійними пілястрами коринфського ордену. Зовні західний фасад фланкують дві квадратні в плані вежі з бароковим завершенням, між якими здіймаеться скромний трикутний фронтон. Фасад потрактований просто, без зайвої архітектурної декорації. Оживлення йому надає строгий ритм вертикальних ліній пілястр, які стримуються горизонталями сильно розвинених карнізів другого ярусу. Єдиним скульптурним оздобленням західного фасаду є постаті двох святих у нішах першого ярусу по боках головного входу. За стилем це барокова споруда, яка за висловом дослідника Львівської старовини Богдана Януша є першою пам'яткою, що порвала з середньовіччям і започаткувала справжню епоху барокко у Львові. План кармелітського костьола є доволі близький до плану єзуїтського, хоч зовні вони відрізняються різним трактуванням фасадів. Інтер'єр кармелітського костьола не відзначається особливою пишністю і багатством, як бернардинський, або єзуїтський костьоли. Проте і він не був позбавлений цінних пам"яток мистецтва. Його скульптура і живописна декорація повстала у XVII-XVIII ст. деякі доповнення привнесені у XIX ст. Костел трьохнефний з центральним нефом, перекритим циліндричним склепінням і двома боковими-перекритими хрестовими склепіннями. Стіни і стелі розписані в 1731-1732р. італьянським живописцем Дж. К. Педретті і його учнем Б. Мазуркевичем. Картини зісторії кармелітського ордена належить пендзлеві Г. Чайковського.
Цінним елементом інтерєра являється також центральний вівтар з чорного мармуру інкрустований червоним мармуром.
Монастирські приміщення безі декору, винятком є приміщення з мозаїчною підлогою і хрестовими склепінням. Склепіння збереглися і в більшості келій першого і другого поверху.