Коротка історична довідка 2:
вул. Ставропигійська, ІІ (вул. Федорова, 4
Будинок розміщений на куту вулиць Ставропигійська та І. Федорова напроти барочного ансамбля домініканського собору і приймає участь у формуванні площі Ставропигійської. Цей будинок починаючи з XVI ст., постійно належав вірменським родинам. У 1576 р. його посідав Тома Задикевич, відтак родина Костевичів, і саме від них за кам'яницею зачіпилася назва "кам'яниця Костевичівська", що трималася до XVIII ст. Сучасний вигляд будинку мало нагадує колишній. У XVI-XVIII ст. до кам'яниці заходили через в'їздні ворота з теперішньої вулиці І. Федорова, які вели на просторе подвір'я. За реєстром кам'яниць 1712 р. цей будинок був одноповерховим ( в сучасному розумінні) з дерев'яною кімнатою нагорі. На долі були медовий та горілчаний шинок та порожній до винайму склеп. Таким цей будинок був до 1772 р. На той час будівля належала вірменинові Яну Капістрану Богдановичу. У 1773 р. кам'яницю винайняв у вірменина друкар, віденець Антон Піллер і влаштував у ній друкарню. З документу, датованого 1776 р. відомо, що власник будинку віддав йому в користування приміщення зі всім обладнанням (столами, шафами, канапами, кріслами, образами і гіпсовою скульптурою). Через три роки (1776 р. ) Антон Піллер став власником всієї кам'яниці, відкупивши її від власника за 48000 зл. З того часу вона називається "Піллерівською". В 1776 р. тут вийшла друком перша львівська газета "Gazette de Leopol" Друкарня Антона Піллера почала діяти у 1773 Р. Першим його виданням були "Повідомлення", але губерніальним протоколом за 11 січня 1774 р. їх вихід було припинено. Крім "Повідомлень", Піллер разом з Йозефом Скобером зобов'язався надрукувати німецьку граматику. З 1773 р. виходила й газета, яка до нашого часу не збереглася. Післи смерті Піллера (травень 1780 р. ) видавничу діяльність продовжила його жінка Йозефіна. Протягом 1783-1784 р. вона видавала "Pismo uwiadamiaj‚ce Galicyi", а з другого року видання почало називатися "Lwowskie pismo uwiadamiaj‚ce" У 1786 р. вона почала видавати німецький тижневик двома мовами (Нім. та польською) "Lwowskie tygodniowe wiadomoЊci", польський варіант виходив ло 1787 р., а німецький до 1795 р. На початку XIX ст. дукарську справу Антона Піллера продовжили його сини Йозеф, Карл і Петер, але їх друкарня вже буда за адресою вул. Личаківська, 3. У ХІХ ст. будинок перейшов у власність Едварда Міліковського. У 1885 р. Валерія Міліковська провенла реконструкцію будинку, надбудувавши третій поверх. Менші ремонтні роботи відбулися у 1911 р. (арх. Филемон Левицький). В 1929 р. проводились роботи по консервації фасадів першого поверха, а в 1971-72 рр. реставрація фасадів. Результатами цих робіт стали відкриті від штукатурки кам'яні наличники або їх фрагменти та зондаж кладкі на фасаді першого поверха зі сторони вул. Федорова.
На сьогоднішній день цей трьохповерховий цегляний кутовий будинок займає зі сторони вул. Ставропигійської вузький (шириною в 3 вікна) і витянутий вздовж вул. І. Федорова участок.
В плані П-подібний будинку з не великим внутрішнім подвір'ям.
В інтер'єрі збереглися цінні архітектурно-художні елементи: ціліндричні склепіння пивниць і одного приміщеня першого поверха і три білокам'яні портали в пивниці.; дерев'яні сходи з огорожею - 80-і р. хіх cт.; двері, керамічна плитка сіней, кафельні печі- поч хх ст.
Фасади на рівні 2-3 поверхів з декорованою електричною лепниною 80-х р. хіх ст.: з віконними обрамленями з лінійними сандриками, рустованими лопатками зі сторони вул. Ставропигійської, прикрашеним коринфським карнизом. Цокольний поверх без яких-небудь прикрашень, тим-самим ще більше акцентрується увага на відкритих кам'яних елементах обрамлень і зондажу стародавньої кладки. Особліво цікавим є ромбічне кам'яне обрамленя невеликого віконного проєму зі сторони вул. І. Федорова.
Вдало вибраний ритм, членення фасадов, а також, стримування декору приваблює увагу до будинку який є прикладом звичайної для лвівської житлової архітектури центру міста, наслоєння стилів від ренесансу до електричного історизму.
Бібліографія:
ДОЛА, ф. 2, оп. 2, діло N 4385
ДОЛА, ф. 2, оп. 2, діло N 437.